Словом сім хвороб лікує
Тож наші далекі пращури вірили у надзвичайну енергетичну силу та наснагу слова. Але ця віра міцна й сьогодні, замовляння — це високе мистецтво образного слова, воно ікрлсталізовувалось з покоління в покоління, як поетичне дійство. Той, кому довірено лікувати замовлянням, мусить ати особливий голос, чітку мову, чистоту помислів, сподівань і прагнень.
Замовляння, власне, сюжети і майстерність останніх, передаються, як правило, спадково. Таємниці замовлянь зберігаються як велике багатство роду та родоводу, сновидці, характерники, чарівники глибоко переконані, що повом можна позитивно впливати не лише на людину, а й а Сонце, Небо, Воду, Землю, Вогонь, на добру й хижу тварину, люті стихії та злі-презлі природні сили, що стають перепоною в життєдіяльності людини. Посвячення лицедія-підлітка у таємниці замовлянь відбулося колись Купайлівської ночі. Він, чи вона, навчалися слухати мову неба, споглядати срібні чари місячного сяйва, дихати парфуми розквітлого зілля, розмовляти з природою, отувати свою душу до дійства.
«У тридев’ятім царстві, Тридесятім государств! Море-окіян, а посеред нього острів, А на острові тому Дуб стоїть, А на ньому Сокіл сидить — Крила розгортає, кривду розганяє, А хвостом перелоги хворі судомні Розмітає, тіла очищує, а з тілами душ Світлом наповняє, добром засіває!»
У череп’яну миску наливають воду, туди кладуть навхрест налички з хатнього віника. Тримаючи миску над головою, виливають туди розтоплений віск і замовляють три рази: Велесе, поможи! Мати Лада, Рідні Боги — хранителі Будуть охороняти, На поміч мені і моєму чаду Злого духа виганяти. Радість мені й
Велесу помолюся, всім Богам поклонюся, Усім Правим, усім Явим, а найперше Силам Вогняним Небесним. Станьте у помочії На горі найвищій стояло три воли. Білий лизнув — більмо злизнув, сірий лизнув — кров злизнув, Чорний лизнув — всі болесті зняв, копитом пхнув, більмо зопхнув. Тьху, тьху, тьху Більмо
«Місяцю молодий, зубарю золотий, Ти по небу ходиш, ти увесь світ бачиш. Чи бачив ти мертвого у землі? Був я на небі, бачив я мертвих — Сплять, і їм зуби не болять. Місящо-молодче, ти на небі, Дикий кабан у лузі, камінь у морі. Як зійдетеся всі брати докупи, Тоді в мене заболять зуби».
«На камені, на острові, На Світовій горі бігло три ріки: Одна водяна, друга медяна, третя кровава. Я водяну виллю, а медяну вип’ю, А кровавою кров замовлю».
«Сонце, Місяць, Зорі, Ясність від Богів посилають, А бородавки з мира відпадають. Буду я тисячу ґудзів в’язати, Тисячу до тисячі рахувати. Закопаю під порогом нитки. Щоб пропали бородавки». Беруть удвоє нитки, зав’язують дев’ять ґудзів, після чого закопують під порогом хати.
Зранку на спадаючому місяці змащують росою, що сідав на вікна, і замовляють: «Слизни, пропади, де взялося — туди йди! Згинь з лиця, як роса з вікна. Роса від Сонця Божого пропадає. Так хвороба ся православного (ім'я) зли шасі Як вода висихає, так хвороба щезає, Згинь, пропади, від мене
«Твоя стретуха, Моя незнесуха. У моєї незнесухи Соколині очі, А орлові крила, Ведмежача сила, Сім п’ядей між очима. Крильми одмахаюсь, Очима оддивлюсь. Силою одіб’юсь Та нічого не боюсь». Після цих слів треба подути через ліве плече та тричі плюнути.
Перед замовлянням промовляють: »Боже Свароже, і ти, Матінко Лада, І ви, Боги Славні, на поміч мені станьте! Алатир Святий на голову покладати, На груди й на плечі класти, Щоб не вадило Сонцю, Воді, Землі, Мечу, Дверям, стінам, столам і всім православним. Боже Свароже, поможи, хворобу всяку і злий
Із Древа Перуна Вогонь беру, Воду ним джерельну я свячу. Хай вода в цеберку святиться, Щоб моєму синочку омовиться. У ту воду кору дуба опускаю, Ще й у барвінку й чебреці синочка покупаю. Сила хай міцна його сповняє, Доблесть і відвага серце огортає. Мию-мию ніжки золочені — Хай будуть здорові, не
«В купіль воду лляю, До Дани промовляю: Матінко-Водице, Чистая дівице, Купіль освяти, Дитинча благослови. Купіль моя з м’яти і верби — Моя доню, уночі тихенько спи. Гіллячко берези докладаю — -У красі свою я доню покупаю. Купцю-купцю, донечко мала, — Буде в тебе личко чисте, мов вода. Купіль з
«Пошли, Свароже, синів своїх, А найперше Дажбога ясного. Хай здоров’я він (ім’я) дає, Як Сонце на небі сяє, Звір побіжить по землі. Потече здоров’я рікою, Стане здоров’я стіною, Виросте воно деревом, Засяє ясними зорями. З оновленням дня і ночі Відновлюється й міцніє Здоров’я (ім’я) православного,