Петрівчані пісні

Хто в петрівку дома не косить, той узимку в собаки їсти просить

Петрівчані пісні співаються впродовж Петрівки — посту перед святом верховних апостолів Петра і Павла, що триває залежно від дати Великодня від одного до п’яти тижнів.

Цими днями відбувається “поховання Ярила”. В Україні Ярило уособлював родючу силу весняного сонця, він відповідав богові росту рослинності, сонячного тепла, молодечого кохання чи парування. Наші предки уявляли, що в цей час Ярило ходив ночами по полях в білому Покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп та дозріле колосся жита й пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби помирає — плодюча енергія землі та сонця, досягши апогею, пішла на спад. Обряд поховання Ярила знаменує перехід від весни до літа. У перший понеділок Петрівки роблять солом’яне опудало, одягають його та оздоблюють зеленню. Хлопці й дівчата виносять йото до лісу чи води, оплакуючи “добре божество” І примовляючи: “Помер Ярило, помер Ярилої Нема Ярила, нема Ярила!”. Коли ж Ярила закопають чи потоплять, молодь веселиться, водить хороводи, співає веселих жартівливих пісень.

Існує також дійство “гонити шуліку”. Беруть участь у ньому молоді жінки (але не удовиці та незаміжні) з малими дітками. Вони ідуть на вигін або до лісу з різними стравами, розстеляють на траві хустки-рушники з їжею та питвом, співають пісень:

Ой, Шуляку, чорна птахо, до нас не літай.

Ой, Шуліку-Шулячиську, людей наших не

лякай,

Ой, Шуляку, чорва птахо, курей наших не

хапай!

***

Дай, Боже, вам здоров’я,

Щоб нас “чорні птахи” не знали,

Щоб кури-гуси водились,

Курчата лупились,

А шуляки, “чорні птахи” —

Губились.

Під час Петрового посту молодечі ігри поєднуються зі співом так званих петрівчаних пісень, як-от:

Ой коли ми Петрівочки дожидали,

То ми  в русу косу заплітали.

Тепер же ми Петрівочку проведемо,

Ми ж Гі за русу косу розплетемо.

Уже тая Петрівочка минається,

Зозуля в капусту ховається.

Узагалі, основною темою петрівчаних пісень є закликання доброго врожаю, господарських успіхів, а також кохання, одруження, шлюбне життя. Мотиви праці тут часте побічні: дівчина сумує з приводу розлуки з милим, бідкається, що без його підтримки їй буде важко жити та працювати (“…як же теє відеречко донесу?”)