Весна ледачого не любить
Веснянки (гаївки, ягівки, гагілки) співаються під час Великодніх свят. У веснянках та гаївках найбільше з-поміж обрядових піснях увиразнюється старовинний хороводний та ігровий характер. Головним мотивом цих творів (окрім кохання, звичайно) є закликання весни та пробудження природи. Тому вони сповнені бадьорого настрою й енергії, найсвітліших сподівань і надій. Співають їх від ранньої весни і аж до закінчення сівби (русального тижня чи зелених свят). Закликання весни і пов’язані із ним ігри та рухи проводяться у груповій (хоровій) формі, часто у вигляді діалогу.
Важливе місце у весняній обрядовості українців посідає культ померлих (прагнення забезпечити собі прихильність пращурів до початку весняних польових робіт). Вірять, що під час весняних свят покійники повертаються до нащадків і беруть участь у святкуваннях рідні. їх слід задобрити, лише за таких умов можна сподіватися на успішне проведення різного роду господарських робіт та отримання втішних результатів.
Вийди, вийди, Іванку, Заспівай нам веснянку! Зимували, не співали — Весни дожидали! Весна, весна, наша весна, Да що ж ти нам принесла? Старим бабам по кийочку, А дівчатам по віночку! Звила ж я віночок вчора Звечора,звечора Із зеленого барвіночку Та й повісила на кілочку. Матуся вийшла, Віночка
Благослови, мати, Весну закликати, Весну закликати, Зиму проводжати. Благослови, мати, Весну закликати, Зимочка в візочку, Літечко в човничку
А ми поле йоремо, й оремо. Зелена наша рутонька, жовтий цвіт. А ми рутоньку посієм, посієм. Зелена наша рутонька, жовтий цвіт. А ми руту пополем, пополем, Зелена наша рутонька, жовтий цвіт. А ми руту порвемо, порвемо, Зелена наша рутонька, жовтий цвіт. А ми віночки сплетемо, сплетемо, Зелена наша