Що то за дівчина: так одягається,
що и корова лякається.
Сьогодні прилавки крамниць і ринків рясніють найрізноманітнішим одягом, дорогим і недуже, імпортним та вітчизняного виробництва, класичним і модерновим... Прибажанні та за певних можливостей і наявності смаку сучасна жінка може виглядати надзвичайно гарно. Широкий вибір різного роду тканин, покроїв і кольорів, здавалося б, не може к курувати з традиційним народним одягом. Але чому так ворожує погляд виступ танцювального колективу або хору в яскравому українському вбранні? Чому не моя відірвати очей від красуні-україночки в червоному намисті, червоних чобітках, у віночку з різнобарвними квітами? Чи є щось привабливіше за її посміхнене рум’яне личко, обрамлене яскравими стрічками? Ні, наші мудрі предки не могли помилитися, створюючи найдовершенішу красу.
Формування українського народного одягу, цього яскравого й самобутнього культурного явища, відбувалося протягом багатьох століть. Кожна епоха накладала відбиток на традиційне вбрання, і можна з упевненістю твердити, що особливості костюма являють собою одне з важливих джерел вивчення етнічної історії населення України, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень тощо.
Характерною рисою як традиційного, так і святкового, обрядового українського одягу е його надзвичайна мальовничість, барвистість, найрізноманітніші оздоблення. Окремі деталі, як-то головні убори, взуття, прикраси просто дивовижні; колорит, техніка та мотиви орнаментики (особливо сорочок і поясного одягу) викликають захоплення в усього світу, недаремно ж іноземці, відвідуючи різні куточки нашої батьківщини, намагаються придбати собі на згадку про мальовничу країну хоч деякі елементи національного одягу. Шкода, що на користь закордонних, часом чужих для нас моделей одягу ми відмовляємося від власного — надзвичайно гарного та привабливого. Та жодне свято не обходиться без яскравого видовища — танків і пісень у мальовничих народних костюмах.
Купи кораль щоб жінки не пішли далі Чи не найбільш цікавою темою за всіх часів є жіночі прикраси — різноманітні вушні, шийні та нагрудні прикраси. До складу шийних і нагрудних прикрас, наприклад, входять різне за матеріалом намисто, вироби з бісеру, а також прикраси з металу (ланцюжки, хрестики
У нього на всі свята одна лата Обрядовими символами виступають, приміром: хустка або рушник на сватанні, пелюшки на родинах, біла (або чорна) І хустка на похороні й ін. Вони мають захистити людину від і злих сил, принести добробут, забезпечити здоров’я, допомогти в коханні. Особливу магічну силу,
Бачили той сором люди, як без паску бігав Пояси — невід’ємна складова народного одягу, що пройшла тривалий шлях свого розвитку. Функцією пасків є не тільки закріплення одягу, а й захист та стягування м’язів живота під час тяжкої фізичної пращ, на них можна тримати дрібні речі повсякденного вжитку
Одна була хустка, та і ту в воду впустила Ніщо так не змінює, точніше, не прикрашає жінку, як головний убір. Сьогоднішня техніка нарощування волосся, по суті, бере початок з тих часів, коли ще зберігався старовинний звичай подовжувати природне волосся штучними косами з червоної бавовняної волічки.
Вигадав чорт моду, а сам – у воду Національний одяг — це вияв святкового, врочисто піднесеного настрою. Це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів. Артистичне багатство національного одягу виявляється у розвиненій гамі кольорів та в мистецьких формах. Гармонійна
Не в свої штани вбрався Символіка народного костюма багатопланова. Етнічна — вказує на приналежність людини до певної нації. Регіональна (кожний регіон, наприклад, має свою улюблену комбінацію кольорів). Статева (чоловіче вбрання представлене дещо скупіше). Вікова — найбільше уваги приділяється