Роль печі

Роль печі

"Добра річ, якщо є в хаті піч"

Піч. — це одночасно і джерело тепла, і місце приготування їжі, і місце для сну, і засіб лікуванпя. Недаремно під час закладання печі господарі намагаються усіляко задобрити робітників, аби піч не димувала, добре випікала хліб, довго тримала тепло та мало потребувала дров і вугілля для обігрівання оселі, але головне — щоб жодне зло не пускала. До пічного вогню особливе ставлення: в нього в жодному разі не можна плювати, при ньому не можна лаятися, його слід замітати чистою метелкою, хрестити, ставити на ніч горщик з водою та поліном, аби він міг їсти та пити.

Часто сваха, приходячп зі шлюбною пропозицією до батьків нареченої, підходить до печі та будь-якої пори року гріє руки (або імітує це) біля неї, а вже потім розпочинає гправу. Подекуди під час таких переговорів дівчина вліяає на піч, а свати вмовляють її злізти: якщо вона це зробить, то таким чином дає згоду покинути своє сімейпе вогнище та Перейти до оселі нареченого. Або ж наречена присідає біля печі, скромно "колупаючи" глину, що теж означає згоду.

Піч в Україні завжди була символ материнського начала - чистого, духовного виношування плоду; святості; непорушності сім'ї; неперервності життя українського народу; батьківщини та рідної хати; босоногого світлого дитинства та поетичний символу народної обрядовості.

В давнину говорили: "Піч - наче мати рідна", "Рідну матір може підмінити лише піч. Протоукраїнці обожнювали піч ще шість тисяч років тому обожнювали піч. В міфологі давніх українців існував символічний образ-тотем "Піч-мати", її обожнювали як захисток життєдайного вогню. В міфології литовців дух Каукас ніс в дім добро і жив під піччю. У міфології українців такі функції виконував Рарог, а стародавні римляни поклонялись Форнаксі - богині домашнього вогнища.

Культ печі здавна був на Україні. В печі варили їжу, пекли хліб, сушили збіжжя, спали і лікували простуди. Крім того, піч була символом рідного вогнища та неперервності роду.

Чому засватана дівчина колупала піч, як часто зустрічається в літературі? Вона виконувала символічний акт: під нігті потрапляли часточки батьківського домашнього тепла, материнської любові, які дівчина хотіла взяти у дім жениха, а не просто глина. В деяких регіонах був подібний звичай: наречена при переході в оселю молодого брала з собою жарини з печі. Піч - це глибокий поетичний символ багатьох народних обрядів. Саме в печі випікали весільний коровай, з нею пов'язані обряди "женити комина", "посвіт" та ін.

Піч часто білилась, прикрашалась декоративними розписами (на Поділлі), витинанками (на Хмельниччині), розмальовувалась папером (Петриківці). Таким чином піч є символом високих естетичних смаків українців. В піч заборонялось плювати, лаятись (говорили "Сказав би, та піч у хаті"). Це був оберіг від різної нечисті - лучину, жаринки, попіл використовували при гаданнях, лікуванні різних хвороб.