Що не село, то своє повір'я. Народний світогляд українців мне три основні історичні шари: демонологічний, міфологічний та християнський. Перший більш глибинний, притаманний найдавнішим часам, коли люди персоніфікували як надзвичайні природні явища, так і конкретні предмети оточуючого світу, вбачаючи в них демонів. Другий шар зароджувався із появою владних суспільних структур, які потребували належного освячення. В основі
Що не село, то своє повір’я.
Народний світогляд українців мне три основні історичні шари: демонологічний, міфологічний та християнський. Перший більш глибинний, притаманний найдавнішим часам, коли люди персоніфікували як надзвичайні природні явища, так і конкретні предмети оточуючого світу, вбачаючи в них демонів. Другий шар зароджувався із появою владних суспільних структур, які потребували належного освячення. В основі цього шару лежало обожнювання природних, переважно небесних, стихій, уособлених в образах богів. Система уявлень про богів — міфологія — вже відтворює їх певну іерархічність, виділяючи головних богів і богів другорядних. Християнська релігія абсолютизувала цю іерархічність, разом із тим нама-гаючись якщо не зруйнувати стару світоглядну систему, то максимально пристосувати її до своїх потреб. Результатом такого протиборства ідей став релігійний дуалізм (двовір’я), котрий відчувається й нині. Сповідуючи ту або іншу християнську віру, ми, як правило, залишаємося язичниками: віримо в упирів, русалок, лісовиків тощо. І це природно, бо в основі сучасних вірувань лежить могутній шар архаїчних демонологічних уявлень. Українські народні повір’я та легенди с яскравим свідченням всього сказаного. Вони еклектичні, багатошарові, дивовижні, захоплюючі… Таких прикладів безліч. Українська література насичена всілякими народними повір’ями, прикметами й забобонами — яскравими, самобутніми, надзвичайно цікавими.
А ви знаете, що буде, коли розсипати сіль? А чому не можна їсти з ножа, лизати макогона, махати за столом но-гами, подавати щось через поріг, показувати на жабу пальцем. руйнувати лелече гніздо, утиратися з кимось одним рушником? Л чому на свята прийнято робити те чи інше? Іноді ми навіть не задумуємося над цими “чому?”, на-стільки міцно вони ввійшли в наш побут. Кожна людина з дитинства й до старості перобувас в полоні традиційних уявлень народу, висловлених у піснях, казках, легендах і переказах, прислів’ях та приказках, загадках, прикметах і повір’ях. На повір’я переважно дивляться, як на забобон, “дурну” (погану) прикмету, пережиток у “свідомості окремих людей”. Чи так це насправді? Невже все те, у що вірили наші давні предки, ми маємо відкинути як непотріб, не вартий уваги? Що ж таке повір’я? Коли вони виникли? Чому й досі живуть, хвилюють свідомість наших сучасників, беруть помітну участь у творенні людських доль? У
них вчуваємо відгомін далеких епох, сонцепоклонниць – ких звичаїв та вірувань, нашарування елементів християнства. Та найголовніше: у повір’ях закріплена здобута досвідом система знань народу. Повір’я передають уявлення народу про природу, її явища, час, пори року, про людину та її різноманітну діяльність на основі своєрідного національного світогляду з елементами міфологічного мислення, віри, табу (заборони) й передбачення. Це переважно короткі вислови, що енциклопедично стисло висвітлюють життя природи та людини, нa основі повір’їв створено великий і чарівний світ казок, легенд, переказів, оповідань, звичаїв, морально-етичних настанов. Упродовж усього історичного розпитку людина прагнула охопити свосю свідомістю якнайширшу картину світу, пояснити, пізнати природу задля того, щоб застосувати її для своїх потреб. Цікаві з цього погляду народні уявлення про будову світу, окремі явища природи. Зокрема, наші предки вважали, що на небі існус стільки зірок, скільки людей живе на землі; що в кожної людини є своя зірка: коли людина народжується, тоді на небі засвічується нова зоря, а коли помирає — зірка гасне, “падає”. Люди навчилися визначати сторони світу й орієнтуватися в часі вночі за зміною розташування зірок, прогнозувати погоду за певними прикметами. Згадаймо хоч би чумаків, їхній нелегкий побут під палючим степовим сонцем і нічним зоряним небом… В усіх землеробських народів можна віднайти сліди культу матері-землі. Українці віддавна шанували землю, називали її: мати, свята земля, мати-сира земля, годувальниця наша; землею клялися — і це були найвірніша клятва, найстрашніший проклін. Землю уявляли живою істотою, яка відчуває біль; її не можна бити, обпльовувати… Казкові богатирі втрачають силу, якщо відриваються від землі, та навпаки, варто бога-тиреві полежати на землі, як до нього повертається незви-чайна, фантастична сила. Цей мотив звучить глибоко символічно, закликає всіх людей бережливо ставитися до землі, шанувати її, повертатися на землю своїх батьків-матерів, бо там, у ріднім краї, людина буває найщасливішою.
В українського народу збереглося багато повір’їв про воду, вогонь, місяць, різні явища природи, тварин, птахів, пори року тощо. Про деякі з них ітиметься нижче. Вони яскраві, еклектичні, багатошарові, дивовижні, захоплюючі. Здавалося б, усі ці наївні погляди й уявлення давно відійшли в минуле. Та цей багатющий шар української народної культури для окремих людей усе ще є справжнім світорозумінням. Автор цієї книги під час своєї подорожі до Західної України, мав унікальну можливість поспілкуватись із людьми, які донині є переконаними носіями подібних уявлень, оскільки вірять, що мудрість народу, освячена століттями, – то єдина істина. Нічого зайвого, нічого нерозумного – лише квінтесенція багатовікового досвіду спостережень. Та й серед нас, “учених” людей, у, здавалося б, безповоротво урбавізованому світі, все ще живуть ці уявлення й повір’я…
Шануй одежину, а люди - тебе В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока. Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка ніби обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат
Люди, наділені над природними властивостями, здатністю впливати на явища зовнішнього світу, на долю та здоров'я людей. На відміну від знахарів, які діють "від Бога", на добро людям, чарівники знаються з нечистим і чинять людям шкоду: насилають хвороби, обертають иа тварин тощо.
Злі демонічні істоти, яким народна уява приписує здатність відбирати в людини, особливо в маленьких дітей, сон. Тому часто діточки Й плачуть уночі, не маючи змоги солодко заснути. Як втілення душ померлих дівчат вони з’являються до того, кому хочуть пометитися, або ж до його дітей. Вважається, що
Це померлі неприродною смертю люди (утопленики, самогубці), котрі вважаються нечистими. Раніше їх ховали ва перехрестях доріг, на межах полів, у ярах або просто за межами цвинтарів. Душі заложник мерців набирають різного вигляду б тиняються по світі, доки не спокутують своїх гріхів. При цьому вони
Бог Вітру (вихору, бурі), покровитель погоди, син Сварога (Сварожич). У Велесовій книзі читаємо: "Стрибог свистів, у степах"; "А Стрибог вітри яритиме на землю". Про те, що Вітри — Стрибожі онуки, знаємо також зі "Слова о полку Ігоревім". Корінь стрмають слова, що
Богиня-покровителька родини, материнства, здоров’я дітей, цілителька, берегиня домашнього вогнища, яка є матір’ю живучої сили природи. З давніх часів вона зображалася у вінку з колосся та пишних квітів з піднятими до сонця руками, в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над
Найчастіше народна уява змальовує їх у вигляді дідків-жебраків або маленьких незрозумілої форми й виду ненажерливих істот. Вважається, що там, де оселяться злидні, надовго запанує крайня бідність: багатство — дочасне, а злидні — довічні. Просилися злидні на три дні, та й вигнать неможна. Позбутися
САЛО Сало вві сні — символ удачі та статку. Якщо ви солите сало, то в реальності на вас очікує несподіване вирішення складної проблеми, що мучила вас уже довгий час. Однак молодій дівчині цей сон передвіщає розчарування у зв'язку зі зрадою близької людини. СІЛЬ Якщо сниться сіль просто — у
БАБАК Побачити вві сні бабака, тримати його на руках чн ловити — знак того, що спокуси десь поруч. Варто виявити хоча б найменшу слабкість характеру, вони відразу спробують половити вас. Мертвий бабак уві сні — символ вашої перемоги над спокусою та майстерного подолання хитрих пасток. БАБА
Ніч за ніч, день за день, а світ усе стоїть, як пень. День — ніч Зміна дня та ночі пояснюється так. Західне сонце опускається в море, що оточує землю, як яєчний білок оточує жовток. Під землею ж знаходиться інший світ, що сонце осяює й робить там день, а в нас ніч. Коли ж сонце підходить
Упир — то страшний чоловік, який допомагає відьмам у їх нечистих справах. їх сила здебільшого набагато більша, ніж у відьом, і шкоди вони роблять значно більше. Це найдавніше уособлення зловорожих сил; покійник, що виходить з могили, аби поступово висмоктати з людини кров. Із ними можна зустрітися
ПАВУК Гість буде в будинку; до заміжжя. Павутина: бережіться, щоб не вплутали вас у небезпечну справу. Павутина — засідка, утрата волі. ПАПОРОТЬ До багатства; цвіте — щастя, любов. ПАЦЮК Турботи, ворог. Піймати,убити — знищити небезпеку. ПЕКЛО Насниться пекло з чортами — веселі пригоди; вийти з