Демонологія Бога люби, але й дідька не гніви. Порівняно з міфологією українська демонологія являє собою більш розвинену сферу духовної культури. В основі її лежить ідея одухотворення всього оточуючого світу, сприйняття природи як живого організму, наповненого різноманітними духами. Це проявляється через цілу систему культів: предків (у тому числі залежних покійників), рослин, тварин, води, вогню, родинної оселі
Бога люби, але й дідька не гніви.
Порівняно з міфологією українська демонологія являє собою більш розвинену сферу духовної культури. В основі її лежить ідея одухотворення всього оточуючого світу, сприйняття природи як живого організму, наповненого різноманітними духами. Це проявляється через цілу систему культів: предків (у тому числі залежних покійників), рослин, тварин, води, вогню, родинної оселі та сил природи. Останнє становило сферу міфології, але згодом культ природи розпався на ряд розрізнених магічних і сакральних дій, багато з яких увібрав демонологічний культ мертвих.
Ключовим у демонології є поняття “демон” (дух) — надприродна сила, якою наділені найрізноманітніші природні явища, речі, а то й люди. Надприродними властивостями світ наділила людська фантазія. Причому фантазування відрізняється від поетичних образів або казкових вигадок тим, що люди щиро вірять в існування одухотвореного світу, включаючи в його сферу такі суто життєві начала, як добро та зло. З прийняттям християнства зле начало у фантастичних уявленнях людей абсолютизувалося: більшість демонічних образів були оголошені нечистю, а обряди та ритуали, пов’язані з ними, — бісівськими.
Ще раз наголосимо, що процес взаємодії демонологічного та християнського не такий вже й однозначний, як і неоднозначне ставлення до них людей. Іноді за всієї своєї ненависті до біса українець подекуди готовий зробити йому ласку, аби не нажити в його особі ворога.
Люди, наділені над природними властивостями, здатністю впливати на явища зовнішнього світу, на долю та здоров'я людей. На відміну від знахарів, які діють "від Бога", на добро людям, чарівники знаються з нечистим і чинять людям шкоду: насилають хвороби, обертають иа тварин тощо.
Злі демонічні істоти, яким народна уява приписує здатність відбирати в людини, особливо в маленьких дітей, сон. Тому часто діточки Й плачуть уночі, не маючи змоги солодко заснути. Як втілення душ померлих дівчат вони з’являються до того, кому хочуть пометитися, або ж до його дітей. Вважається, що
Це померлі неприродною смертю люди (утопленики, самогубці), котрі вважаються нечистими. Раніше їх ховали ва перехрестях доріг, на межах полів, у ярах або просто за межами цвинтарів. Душі заложник мерців набирають різного вигляду б тиняються по світі, доки не спокутують своїх гріхів. При цьому вони
Найчастіше народна уява змальовує їх у вигляді дідків-жебраків або маленьких незрозумілої форми й виду ненажерливих істот. Вважається, що там, де оселяться злидні, надовго запанує крайня бідність: багатство — дочасне, а злидні — довічні. Просилися злидні на три дні, та й вигнать неможна. Позбутися
Упир — то страшний чоловік, який допомагає відьмам у їх нечистих справах. їх сила здебільшого набагато більша, ніж у відьом, і шкоди вони роблять значно більше. Це найдавніше уособлення зловорожих сил; покійник, що виходить з могили, аби поступово висмоктати з людини кров. Із ними можна зустрітися
Уявляється жінкою з довгим волоссям, яка може вбити людину або залоскотати до смерті. Натрапити на неї можна в лісових хащах або в полі. Існує повір'я, що зловлена в полі баба служитиме господареві, як вірва наймичка. Подекуди вірять, що баба полюбляє підміняти ще нехрещених дітей на одмінків
Злобні істоти, зовні подібні до диких баб. Наділяються здатністю перевтілюватися, набираючи вигляду та голосу певних дівчат чи молодиць, щоб заманювати чоловіків. Українці вірять, що богині бувають не лише жіночої, але й чоловічої статі. Зваблені ними люди зникають безвісти. Як і дикі баби, богині
Він уважається уособленням усієї нечистої сили, хоча належить до її нижчого розряду. Створення узагальненого образу нечистої сили — чорта — сягає найдавніших часів. Протягом віків він значно трансформувався, як і його функції та назви. Спочатку він називався бісом, кудесником, пізніше — чарівником,
Фантастично-поетичний образ, який у повір’ях українців ототожнюється із щастям. Побутують і відповідні повір’я про недолю та нещастя. Найчастіше доля змальовується в образі жінки, панича, незнайомця тощо. Щаслива доля — приємна на вигляд, чепурна, а лиха — заспана, запухла й неохайна. За народною
Різновид нечистої сили. Коріння вірувань у водяника сягає давнього язичницького поклоніння слов’ян божествам, пов’язаним із водною стихією. Водяник має вигляд старезного діда, покритого водоростями, з довгою бородою та хвостом. Може перевтілюватися в різні істоти — дитину, козла, собаку, качура,
Найбільшою містичною силою наділяються ті істоти, котрі причетні до культу померлих: вовкулаки, упирі, заложні мерці. Уявлення про кровожерливих упирів і вовкулаків проникли в Україну із Західної Європи та знайшли тут сприятливий ґрунт: адже в українців особливо розвинений культ залежних
Велетні-людоїди, що відрізняються вечуваною жорстокістю. Мають вигляд вкритої шерстю людини із собачою головою, одним оком посеред чола, іноді з рогом. За переказами, живуть десь у Туреччині чи на краю землі. Пересуваються вони дуже швидко, чіпляючись один за одного. Є й велетні жіночої статі —