Одним із найдавніших демонічних образів у багатьох народів е домовик (похатник, господар, хованець, служка, понічник). Але український домовик суттєво відрізняється від своїх "братів", створених уявою інших народів. Це аж ніяк не злий дід, а справжній хатній бог, охоронець домашнього
Спочатку — міфічна богиня зла. Пізніше образ мари почав уособлювати хворобливий, тривожний, неспокійний сон. Мислиться страшною істотою жіночої статі, нічним привидом, що насідає на сонну людину, а коли та прокидається, то мара миттю звикає — не встигнеш помітити.
Популярний персонаж української демонології, а також фольклору, в якому злилися язичницькі, християнські та середньовічні фантастичні мотиви. Змію притаманне зловороже ставлення до людей (він зваблює дівчат і жінок, вбиває чоловіків, спалює оселі тощо). Як представник нечистої сили, Змій може
Це міфологічний образ, який уособлює небезпеку; що підстерігає людину в лісі. Найчастіше змальовується як старезний кошлатий дід. На відміну від людей лісовик не має тіні. Про його нечисту природу свідчить і прагнення заполучити душі мисливців, які відрікаються від Бога, щоб дістати у винагороду
Цей образ суттєво відрізняється від народних уявлень про вітер, що має подобу сердитого вусатого дідугана. Вихор — це різновид нечистого: вкритий шерстю чорний чоловік із крилами, великими нігтями та хвостом. Живота вихор не має, і нутрощі його відкриті. Живе він у полі або в скелі, постійно
Демонічна істота, що має подобу старого дідугана з величезними бровами. Назву свою отримав через довгі й густі вії, що тягнуться аж до землі. У народних переказах відомий ще під назвою шолудивий Був як. Погляд його може вбити людину, від нього будинки западають під землю, а на їхньому місці
Різновид злого духа, що, як зірка, падає з неба та відвідує людей, набираючи вигляду рідних, близьких, коханих. Вірять, що його можна "дістати" з великої туги за покійною людиною. Втілившись в її образ, перелесник може вступати в подружнє життя з живими людьми. Діти, які народжуються від
Дитина, підмінена нечистою силою. Українці вірять, що дика баба чи богиня може викрасти людське немовля, підкинувши натомість своє. Впізнати одмінка можна за мішкуватою будовою тіла (маленька голова, велике черево, тонкі ноги). Підмінені діти невгамовно кричать і погано розвиваються. Подекуди їм
Пам’ять про своїх предків, які жили на цій землі та залишили на ній свій слід, завжди була притаманна українському народу. Поминальні обряди, почитання померлих родичів супроводжують кожне християнське свято. Через тиждень після Великодня, наприклад, відзначають так звану Радуницю — Великоднє
Загальновідомо, що ця істота являє собою дівчину з риб’ячим хвостом, але це досить спрощена характеристика. В українській демонології це один із найколоритніших персонажів, уособлення небезпечної водяної стихії. Це молоді вродливі дівчата, котрі живуть на дні річок у чудових кришталевих палацах.
Один із найсуперечливіших персонажів. З одного боку, відьма виступає як лиха людина, яка, окрім шкоди та неприємностей, нічого не робить, з іншого, — існують "білі" відьми — знахарки, котрі лікують людей, знімають пристріт. Розпізнати відьму дуже важко, бо вона ховається під жіночою по
Різновид нечистої сили, який не має виразної персоніфікації. Згідно з легендою, це скинутий з неба злий дух, що не встиг приземлитися й завис у повітрі. Відтак блуд чіпляється до кожного, хто випадково торкнеться його. Може набирати вигляду птаха, чоловіка, кота, собаки, світла тощо. Найчастіше він