Національна Кухня

«Клади перед людей хліб на столі —

будеш серед людей на чолі.»

Сьогоднішній темп життя майже не залишає можливості в таких масштабах і в такому різноманітті заготовляти різноманітні продукти, як то робили наші предки. Причиною тому є також відсутність наочної необхідності, адже за бажання можна придбати будь-що та в будь-яку пору року. Але чи не в кожній родині є свій носій секретів консервування, квашення тощо. Найчастіше це наші бабусі, які не просто звикли таким чином забезпечувати харчами родину на цілий рік — для них це майже святий ритуал, що уособлює в собі праг­нення до родинного затишку та добробуту. І що б не стояло на полицях супермаркетів, які прямо ломляться від вітчиз­няних і закордонних продуктів, завжди набагато приємніше відкрити баночку таких апетитних домашніх хрустких огі­рочків, заправлених духмяним перчиком, лавровим листом, Кропом, селерою й т. ін.

У раціоні сучасного українця, на жаль, зростає питома вага м’яса, майже цілком витіснивши такі необхідні овочі та фрук­ти — цю безцінну скарбницю, природну комору життєво важ­ливих корисних речовин.

І мусимо визнати, що це далеко не позитивна тенденція, адже наші предки були набагато здоровішими, бо в щоден­ному побуті використовували м’ясну сировину переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м’ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка, а не вживали щодня…

Українську кухню не сплутаєш із жодною у світі — є в неї свої особливі секрети, є свої особливі страви навіть на най – вибагливіший смак. Серед слов’янських кухонь українська набула широкої популярності. Вона давно одержала поширен­ня далеко за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад борщі та вареники, увійшли в меню міжна­родної кухні.

Своєрідність національної української кухні виражаєть­ся, по-перше, у переважному використанні таких продуктів, як свинина, сало, буряк, пшеничне борошно і деяких інших.

Улюбленим і найбільш уживаним продуктом служить сви­няче сало як самостійна страва, головним чином в обсмаже­ному виді, шкварки, так і приправа й жирова основа найріз­номанітніших страв. Таке відношення до свинини ріднить українську кухню з кухнями західних слов’ян і угорців і сусі­дів українців — білорусів, однак, використання сала в ук­раїнській кухні надзвичайно різноманітне.

Сало не тільки їдять сире, солоне, варене, копчене і сма­жене, на ньому не тільки готують, їм не тільки шпигують усяке м’ясо, де сало відсутнє, але і використовують його навіть у приготуванні солодких страв, сполучаючи з цукром і чи патокою.

Не можна уявити собі сучасну українську кухню без со­няшникової олії.

Українській кухні властиво і не менш рясне використан­ня ясць, що служать не тільки і не стільки для готування самостійної страви — різного роду «яєчень», скільки для добавок у борошняні, борошно-яєчні і яєчно-фруктові (со­лодкі) страви.

Дуже характерним для української кухні є достаток борош­няних виробів, причому улюбленим видом тіста є прісне — просте прісне, прісне напіввитяжне, заварне прісне, прісне здобне з використанням соди як розпушувача, а для конди­терських страв — переважно піскове. Національними стра­вами є вироби з простого бездріжджового тіста: вареники, га­лушки, шуліки, лемішки, гречаники, коржі та більш нові за часом кондитерські вироби — вергуни і ставбиці. У борош­няних стравах майже винятково використовується пшенич­не борошно, рідше — гречана крупа в сполученні з пшенич­ною, а з круп популярністю користується пшоно, а також рис.

Поряд з борошняними виробами важлива роль приділяєть­ся овочам. їх вживають як гарніри до жирної м’ясної їжі чи подають як самостійні страви із салом. З овочів на першому місці, звичайно, буряк, який можна вважати національним овочем і який вживають не тільки у свіжому, але й у кваше­ному виді. Так, із квашеного буряку готують борщі з осені до весни, тобто велику частину року.

Для української кухні характерно також уживання бобо­вих — бобів, сочевиці й особливо квасолі (але тільки не в стручках). Бобові широко використовуються як добавки до інших овочів.

З інших овочевих і рослинних культур варто назвати морк­ву, гарбуз, кукурудзу, картоплю і помідори.

З пряностей і приправ використовуються переважно ци­буля, часник, кріп, кмин, аніс, м’ята, любисток, дудник, чабер, червоний перець, із привізних пряностей — лавровий лист, чорний перець і кориця (для солодких страв). Велику роль як приправа до м’ясних, холодних і овочевих страв грає оцет, яким, однак, нерідко зловживають.

З фруктів і ягід, улюблених в Україні моченими, свіжи­ми, сушеними і копчено-в’яленими, національними можна мажяти вишню, сливу, грушу, смородину, кавун і в меншо­му ступені яблука і малину.

Поряд із фруктами сучасна українська кухня надзвичай­но рясно використовує цукор у чистому вигляді та у вигляді складових частин узварів, варень і особливо повидла і кон­дитерських виробів.

Для повсякденного харчування українців в основному ха­рактерні такі способи термічної обробки продуктів, як варін­ня й тушкування, меншою мірою — випікання, смаження та пряження. Дуже поширеним е заготовлення продуктів на аапас, що здійснювали шляхом консервування, сушіння, со­ління, квашення та в’ялення.

Давайте трохи нагуляємо апетит, подорожуючи смачним світом української кухні.

Традиційні українські страви: